2.15. Способи створення класифікаторів- системний і локальний.
Класифікатор —
офіційний документ, що являє собою систематизований перелік назв і кодів
класифікаційних угруповань або об’єктів класифікації. Упровадження класифікатора — проведення комплексу заходів, які забезпечують
застосування класифікатора у певній сфері діяльності (відділ, дільниця,
підприємство, галузь і т. ін.). Ведення класифікатора — підтримка
класифікатора у вірогідному (актуальному) стані (автоматизоване, ручне). Система ведення класифікатора —
сукупність служб, методів і засобів, які забезпечують ведення класифікатора та
інформаційне обслуговування абонентів. Еталон класифікатора — врахований
оригінал класифікатора, який ведеться відповідальною за його ведення установою. Категорія класифікатора — ознака,
яка вказує на належність класифікатора до відповідної групи і залежність від
рівня його затвердження і сфери застосування (загальнодержавний, галузевий). Реєстрація класифікатора —
присвоєння затвердженому класифікатору реєстраційного номера і запис
необхідних відомостей про нього до реєстра (державна, галузева). Класифікатори техніко-економічної інформації можуть створюватися системним або локальним способом. За системного способу інформація
класифікується з урахуванням вимог різних рівнів управління (підприємство,
міністерство, відомство тощо), за локального — у межах одного підприємства,
організації або установи. Класифікатори, розроблені за локальним
способом, містять інформацію, достатню для діяльності лише одного об’єкта
управління (підприємства, установи). Їх позитивна властивість полягає в тому,
що вони компактні, негроміздкі, коди мають невелику довжину. Такі класифікатори
характеризуються й відносно легкою розробкою, простотою внесення змін і
доповнень. До їх недоліків належить необхідність перекодування інформації при
передаванні на вищі рівні управління. Класифікатори, розроблені за системним
способом, містять повну інформацію, яка використовується на різних рівнях
управління. При їх використанні не потрібні перекодувальні таблиці. Ці
класифікатори забезпечують інформаційний взаємообмін між комп’ютерними IС
різних рівнів. Недолік системного
способу розробки класифікаторів полягає в тому, що він робить структуру
класифікатора дуже громіздкою, а код багатозначним. (Наприклад, код промислової
продукції в загальнодержавному класифікаторі містить 11 знаків.) Використання
таких класифікаторів призводить до підвищення витрат з підготовки інформації
для вводу до ЕОМ і зниження ефективності використання обчислювальної техніки на
об’єктах управління. Тому при виборі способу класифікації слід ураховувати економічні фактори,
пов’язані з кодуванням, зберіганням, передачею і обробкою інформації, і
порівнювати витрати на обробку інформації при використанні цих класифікаторів.
