Під електронною комерцією будемо розуміти сукупність дій підприємства щодо використання електронних технологій з метою підвищення ефективності здійснюваних ним бізнес-процесів, пов’язаних з обміном товарами, послугами й інформацією.

Найбільш розповсюдженою є класифікація систем електронної комерції за учасниками, що вступають в електронні взаємовідносини. Ця класифікаційна ознака зазначена у роботах В. В. Царьова, А. О. Контарович, А. М. Кармінського, Д. Коз’є, Л.С. Климчені, А. В. Юрасова та інших [1; 2; 3; 5; 6].

Так, в залежності від учасників електронних взаємовідносин виділяють такі системи електронної комерції:

бізнес-бізнесу (B2B);

бізнес-споживачу (B2C);

споживач-бізнесу (C2B);

споживач-споживачу (C2C);

державні організації-споживачу (G2C);

державні організації-бізнесу (G2B);

бізнес-державним організаціям(B2G) тощо.

Класифікація електронної комерції за учасниками електронних відносин дозволяє виділити основних суб’єктів електронної комерції, що можуть бути зацікавлені у її використанні. Таким чином, ними можуть бути підприємства (business, B), споживачі (customer, C), органи державної влади (government, G).