Глобальна мережа Інтернет - це особлива сфера, в якій зосереджуються і система обміну інформацією, і структура, в межах якої здійснюються різноманітні ділові відносини суб'єктів [2, с. 42-43], тому не дивно, що людина починає використовувати Інтернет в найрізноманітніших сферах, в тому числі й у процесі голосування.

Інтернет-голосування (Internet vote) - це різноманітні форми голосування, починаючи від вивчення громадської думки, референдумів та закінчуючи політичними виборами, котрі проводяться через Інтернет. Важливою проблемою при цьому являється збереження таємниці голосування, різні маніпуляції з електронними бюлетенями та хакерські атаки [3].

М.Костишин зазначає, що теперішнього часу технології Інтернет-голосувань широко не використовувалися під час проведення державних виборів, але, не дивлячись на це, системи голосувань з використанням можливостей Інтернету розробляються країн. Дослідник в своїй роботі «Проведення державного голосування в Інтернет» наводить деякі історичні факти щодо просування Інтернет-технологій у виборчі системи різних країн.

Вважається, що першою в світі серйозною політичною подією, де застосовувалися можливості Інтернет-голосування, стали вибори Демократичної партії США в Аризоні в березні 2000 р., де більше 40% учасників голосування віддали свій голос через Інтернет. В листопаді 2000 р. в межах Federal Voting Assistance Program (заснована для того, щоб забезпечити можливість голосування військових поза територією США) через Інтернет проголосували 84 виборця, які знаходилися за кордоном. В 2002 р. у деяких графствах Великобританії дозволялось голосування через Інтернет на парламентських виборах [3]. 

Прихильники впровадження систем «електронного голосування» переконані, що використання новітніх технологій, зокрема Інтернет-технологій, сприяє підвищенню електоральної активності, викликаючи у виборців додаткову цікавість. В той же час критики подібних проектів зазначають, що існуючі системи Інтернет-голосування є досить далекими від досконалості, занадто уразливі з точки зору потенційних комп'ютерних збоїв та атак хакерів, а використання «електронних урн» зовсім не виключає можливості різного роду підтасовок та викривлень результатів голосування внаслідок втручання «зацікавлених осіб» в процесі розробки, як самого обладнання, так і його програмного забезпечення [1, с. 75-76].

У сучасному світі Інтернет не варто розглядати лише в якості засобу комунікації або масової інформації. Інтернет необхідно досліджувати як продовження середовища перебування людини, де вона має можливість задовольняти велику кількість своїх потреб, в тому числі й у волевиявленні на політичних виборах [4, с. 25-26].