Пт
29.03.2024
13:04
Категорії розділу
Тема 1. [47]
Характеристика сучасних юридичних інформаційних систем і технологій
Тема 2. [17]
Інформаційне забезпечення юридичної інформаційної системи
Тема 3. [13]
Технології захисту інформації
Тема 4. [9]
Системи автоматизації ділових процесів та управління документами. Електронна комерція
Тема 5. [7]
Інтелектуальні інформаційні системи в юридичній діяльності
Тема 6. [8]
Правові інформаційно-пошукові системи
Тема 7. [9]
Інформаційні системи законодавчих органів
Тема 8. [8]
Інформаційні системи Міністерства юстиції України
Тема 9. [14]
Інформаційні системи органів судової влади, прокуратури, судової експертизи
Тема 10. [13]
Інформаційні системи Міністерства внутрішніх справ України
Пошук по сайту
Друзі сайту
  • Курсові,практичні,реферати майже на шару
  • Практичні,контрольні,дипломи задарма
  • Створити сайт

  • Статистика


    Онлайн всього: 2
    Гостей: 2
    Користувачів: 0

    Форма входу
    Навчальні матеріали
    Головна » Статті » Комп’ютерні технології в юридичній діяльності » Тема 7.

    7.16.Оцінювання надійності системи Інтернет-виборів
            Багато в чому Інтернет-вибори схожі з іншими технологіями, які передбачають електронне подання бюлетенів, їх автоматичне оброблення та передавання засобами телекомунікацій. Не існує принципових розбіжностей і в інтерфейсі. 
           Усі такі технології потребують нормативного регулювання питань цифрового зберігання бюлетенів, подання їх на екрані дисплея та транспортування. Впровадження Інтернет-виборів додає до цього списку проблеми регламентації використання персональних комп’ютерів та технологій" WWW" з метою голосування. 
            Водночас упровадження Інтернет-виборів неможливе без вирішення специфічних проблем, описаних нижче. 
          
            Ідентифікація виборця. Ідентифікація може виконуватись різними способами, кожний з яких має свої переваги та недоліки, зокрема:
        -за допомогою посилання на національну систему ідентифікації — голосуючий має вказати певну таємну інформацію (наприклад, ідентифікаційний код); 
        -з використанням бази біометричних даних виборців; 
        -за допомогою електронних цифрових підписів; 
       -звичайним чином (перевіркою паспорта чи посвідчення особи членом виборчої комісії, реєстрацією за допомогою паперових документів і «живого» підпису). 
       
           Ще одне рішення полягає у впровадженні системи «Надрукуй власний бюлетень» — виборець завантажує бюлетень з сервера виборчої дільниці, роздруковує його, заповнює, підписує і надсилає поштою. Працівник виборчої комісії має звірити підпис на одержаному бюлетені з тим, що зберігається у внутрішніх документах. Зрозуміло, це певна «вироджена» форма проведення Інтернет-виборів.
         
           Забезпечення надійності та захищеності процесу підрахунку голосів — бюлетені слід правильно підрахувати, не розкриваючи вибору окремого голосуючого, при цьому неприпустимі втрати бюлетенів, їх дублювання або порушення їхньої цілісності. 
           Коли підрахунки виконуються за допомогою програмного забезпечення, розробленого певною фірмою, єдиною гарантією того, що оголошені результати дійсно відповідають волі виборців, є тестування, заздалегідь проведене незалежною організацією. Для того щоб цей метод спрацював, тестування має охоплювати все! програмне забезпечення, що використовується для подання виборчого бюлетеня голосуючому та оброблення голосів як на локальних машинах для голосування, так і на машинах центру підрахунку голосів — не тільки прикладне ПЗ, а й системні та інструментальні засоби (ОС, СКБД, компілятори, програмні оболонки тощо). Повністю виконати цю вимогу можна тільки за умов використання ПЗ з відритим кодом та додаткових заходів захисту інформації. 
         
           Іншим аспектом проблеми є трудність перевірки ідентичності ПЗ, встановленого на конкретній машині для голосування, програмі, раніше перевіреній у лабораторних умовах. Навіть збіг вер­сій не можна вважати гарантією відповідності. Виходом може стати зберігання у захищеному місці початкового та об’єктного коду кожної протестованої версії ПЗ; використання середовища програмування «прямо з коробки», яке не має незадокументованих можливостей; застосування машин для голосування, які дають змогу легко визначити справжнє встановлене на ній ПЗ. З погляду технології задовольнити ці вимоги доволі складно. 
             
               І навіть за умов виконання всіх наведених вимог - тестування має деякі обмеження:
       -за допомогою тестування неможливо наблизити рівень прозорості Інтернет-виборів до рівня відкритості виборів з використанням паперових бюлетенів у присутності спостерігачів, оскільки тут зацікавлені особи мають покладатися на висновки експертів; 
       -тестування не може попередити атаки з боку службовців виборчих дільниць. 
           
             Забезпечення надійності роботи всієї системи. Надійною можна назвати систему Інтернет-виборів, якщо:
       -вся система працює правильно навіть у разі виникнення локальних збоїв; 
      -нові збої призводять до поступового (а не катастрофічного) зниження продуктивності системи; 
       -повністю усунено ймовірність глобальних збоїв системи; 
       -голосуючі одержують безсумнівні підтвердження того, що їх голосів не торкнулись збої будь-якого роду; 
       -усунено можливість втрати бюлетеня, одержаного від виборця, через технічні проблеми після підтвердження його прийому; 
       -усі процедури з проведення Інтернет-виборів захищені від людських помилок або навмисних дій, які можуть вплинути на результати голосування.


    Джерело: http://litr.at.ua/load/0-0-0-89-20
    Категорія: Тема 7. | Додав: Алёнка (29.11.2011)
    Переглядів: 925 | Теги: ідентифікація виборця, бюлетні, підрахунок голосів, Інтернет-вибори, виборці | Рейтинг: 0.0/0