Інформаційна технологія (ІТ) — це комплекс методів і процедур, за
допомогою яких реалізуються функції збирання, передавання, оброблення,
зберігання та доведення до користувача інформації в
організаційно-управлінських системах з використанням обраного комплексу
технічних засобів.
Розвиток технічних засобів протягом кількох мільйонів років зумовлював
постійне вдосконалення ІТ. Тому виокремлюють кілька етапів їхнього
розвитку:
«ручна» інформаційна технологія (панувала до другої половини XІX
століття) — оброблення інформації здійснювалось вручну, за допомогою
пера, рахівниці, бухгалтерських книг, а зв’язок забезпечувався
пересиланням листів і пакетів;
«механічна» інформаційна технологія розпочалась із винайденням
друкарської машинки та телефону, модернізацією системи поштового
зв’язку. Така технологія стала базою формування організаційних структур в
економіці;
«електрична» інформаційна технологія (зародилась у 1940—1950-х роках)
ґрунтувалась на широкому використанні електричних друкарських машинок,
копіювальних машин, портативних диктофонів і т. ін.
З появою та повсюдним упровадженням ЕОМ і периферійної техніки настала
ера комп’ютерної інформаційної технології, яка дістала також назву
нової, сучасної, безпаперової. Основні принципи нової інформаційної
технології (НІТ) — це інтегрованість, гнучкість та інформативність. Для
неї характерні такі особливості:
робота користувача в режимі маніпулювання даними (а не програмування);
цілковита інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації
на основі інтегрованої бази даних, яка передбачає одну уніфіковану форму
подання, зберігання, пошуку, відображення, відновлення та захисту
даних;
безпаперовий процес опрацювання документа, коли на папері фіксується
лише його остаточний варіант, а проміжні версії та необхідні дані,
записані на машинні носії, доводяться до користувача через екран дисплея
комп’ютера;
інтерактивний (діалоговий) режим розв’язування задач, що дає змогу користувачам активно впливати на цей процес;
уможливлення колективної (групової) співпраці для підготовки документів і
виконання завдань на базі кількох персональних комп’ютерів, об’єднаних
засобами комунікацій;
можливість адаптивної перебудови форм і способів подання інформації у процесі розв’язування задачі.
Існують два способи впровадження НІТ. Перший передбачає її пристосування
до наявної організаційної структури з локальною модернізацією методів
роботи. Другий спосіб полягає в тому, що вся організаційна структура
модернізується з метою максимального розвитку комунікацій і розробки
нових інформаційних взаємозв’язків, які раніше були економічно
недоцільними (див. підрозд. 4.2). Саме в разі застосування другого
способу інформаційна технологія дає найбільший ефект, оскільки
раціонально розподіляються архіви даних, знижуються обсяги інформації,
що циркулює в системі, досягається збалансованість ефективності кожного
управлінського рішення з обсягом розв’язуваних задач.
Сьогодні також залишаються два організаційні варіанти реалізації
інформаційних технологій — централізоване та розподілене оброблення
інформації. Перший варіант притаманний великим спеціалізованим
організаціям (наприклад, регіональним обчислювальним центрам), де
створюються підрозділи з оброблення інформації, працівники яких не є
фахівцями в певній предметній галузі (оператори та системні
адміністратори на противагу юристам і бухгалтерам). В умовах
розподіленого оброблення інформації відповідні операції покладаються на
працівників окремих функціональних підрозділів, які діють у межах своїх
професійних обов’язків. Розподілене оброблення інформації ґрунтується на
застосуванні персональних ЕОМ, які можуть бути відокремленими або
пов’язаними в локальну чи глобальну мережу (див. розд. 2). Зауважимо, що
за наявності великих і складних мереж ЕОМ деякі функції (підтримка
мережі в дієздатному стані, супроводження програмного забезпечення і т.
ін.) покладаються на персонал, який має спеціальну підготовку з
комп’ютерної техніки.
За будь-якого варіанта реалізація інформаційної технології має
ґрунтуватися на деяких принципах, найважливішими серед яких є зручність
виконання операцій для користувача, мінімальні витрати ручної праці на
оброблення інформації, можливість перевірки повноти та коректності
розрахунків на ЕОМ, мінімальні витрати часу на поновлення інформації в
разі її втрати, забезпечення захисту інформації від несанкціонованого
доступу.
Джерело: http://ubooks.com.ua/books/000102/inx25.php |