9.6. Характеристика ІС «Судові рішення» Верховного Суду України.
Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР) — база даних судових рішень, створена відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року. До реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції. Доступ до тексту документів здійснюється через мережу Інтернет за адресою: reyestr.court.gov.ua. На законодавчому рівні ідея створення національної інформаційної мережі судових рішень була задекларована ще у Законі України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 21 листопада 2002 року. Однак перша спроба втілити цю ідею у життя була зроблена лише 18 січня 2005 року, коли у Верховній Раді був зареєстрований законопроект «Про забезпечення гласності при здійсненні господарського судочинства». Авторами законопроекту були Леонід Антоненко, практикуючий юрист, і Іван Крулько, помічник народного депутата. Законодавча ініціатива належала двом впливовим народним депутатам від помаранчевого табору, який щойно одержав перемогу на президентських виборах 2004—2005 років, — Борису Тарасюку і Миколі Катеринчуку. Законопроект отримав підтримку нового уряду і реалізацію закладених до нього ідей було передбачено затвердженою 4 лютого 2005 року. Програмою діяльності Кабінету Міністрів «Назустріч людям». Майже одночасно з урядом ідея була підтримана і судовою владою. Так, постановою Президії Верховного Суду України, Президії Ради суддів України, колегії Державної судової адміністрації України «Про стан здійснення судочинства у 2004 р. і завдання на 2005 р.» від 18 лютого 2005 року. Державній судовій адміністрації України доручено запровадити реєстр судових рішень зі створенням у комп'ютерній мережі відповідної бази даних і забезпечити в установленому законом порядку доступ до неї. Законопроект Тарасюка-Катеринчкуа було побудовано на 9 принципах, деякі з яких були згодом покладені в основу прийнятого пізніше того ж року закону, зокрема: Централізації. Вибірковості. Спеціалізації. Фінансової автономії. Безоплатності. Публічності. Персональної відповідальності суддів Проактивної дії. Адміністрування реєстру здійснюється на договірних засадах юридичною особою, яка визначається на конкурсній основі відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Ця особа має відповідати встановленим Державною судовою адміністрацією кваліфікаційним вимогам. В результаті проведення конкурсу у 2006 році переможцем стало Державне підприємство «Судовий інформаційний центр». Наказом Державної судової адміністрації від 24.04.2007 року це підприємство було приєднане до Державного підприємства «Інформаційні судові системи», яке стало правонаступником і є адміністратором реєстру станом на 2011 рік. Проте жодне з зазначених державних підприємств не розробляло власними силами програмне забезпечення для реєстру, яке було замовлено третій стороні — корпорації «Атлас». Як зазначається на сайті корпорації, її клієнтами є Верховна Рада, Секретаріат Президента, низка міністерств та великих компаній Речник «Атласу» стверджує, що у 2006 році компанія розробила софт для реєстру отримавши за це 269 тисяч гривень. Але договір на підтримку та супроводження системи було розірвано у вересні 2006 року. Технологія наповнення реєстру
Оприлюднення судових рішень і наповнення реєстру відбувається в результаті взаємодії адміністративного персоналу судів і адміністраторів і операторів реєстру. Оператори реєстру — це штатні працівники ДП „Судові інформаційні системи”, робоче місце яких розташоване в приміщенні кожного суду. Технологія внесення судових документів до реєстру розроблена Державною судовою адміністрацією (ДСА), перед якою стояла досить делікатна задача покладення на суддів обов’язку з передачі для оприлюднення текстів їх судових рішень. Нажаль, ДСУ цієї задачі не виконала. Запропонований технологічний ланцюжок операцій з наповнення реєстру взагалі не включає суддю. Відповідальність за збір і передачу судових документів покладається на «штатного працівника суду» або «штатного працівника» «Судових інформаційних систем», які можуть заміняти один одного «у разі виникнення обставин, що унеможливлюють виконання ними своїх функціональних обов'язків у повному обсязі». Друга важлива задача — забезпечити оприлюднення рішень на паперових носіях. На момент набуття чинності законом, система електронного документообігу діяла лише в 30 з 665 місцевих судів, на які поширювалася дія закону.Станом на 2008 рік ця цифра збільшилась до 428. Внесення судових документів до реєстру складається з трьох етапів: збір судових документів штатним працівником суду і передача їх оператору реєстру; обробка документів оператором; і внесення документів до реєстру. На першому етапі спеціально призначений штатний працівник суду збирає копії судових документів, які були ухвалені протягом робочого дня відповідним судом. У разі якщо суд комп’ютеризовано, він або вона також збирає електронні файли цих документів (тобто формує електронний пакет судових документів). Збір електронних файлів відбувається або через локальну комп’ютерну мережу суду або, у разі її відсутності, на USB флеш-носії. Усі електронні файли мають бути підписані електронним цифровим підписом відповідного судді. Далі сформований таким чином «електронний пакет» передається працівником суду (через локальну мережу або на флеш-носії) оператору реєстра. Постанова КМУ передбачає, що передача пакету (копій судових рішень) до оператора має відбутись не пізніше дня, що настає після ухвалення судового рішення (п. 13 Постанови) або в день складення повного судового рішення (п. 14 Постанови). З вересня 2009 року суди надсилають адміністраторові реєстру копії всіх судових рішень виключно в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису (п. 12 Постанови). Пересилання копій судових рішень на паперових носіях здійснювалось до зазначеної дати на підставі Інструкції про порядок виготовлення, надсилання, реєстрації, обліку та зберігання на паперових носіях та в електронному вигляді копій судових рішень, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру судових рішень. Згідно з цією інструкцією, у разі якщо суддя виготовив(ла) судовий документ „у вигляді рукописного тексту або за допомогою друкарських машин”, то відповідальна особа суду повинна була передрукувати цей документ і роздрукувати його на принтері. На другому етапі оператор переносить реквізити судових документів до бази даних і шифрує тексти судових рішень, тобто замінює відповідними літеро-цифровими позначеннями відомості, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу. Обов'язковими для внесення в базу даних є такі реквізити: найменування суду, який ухвалив (постановив) судове рішення; код суду згідно з Довідником статистичних кодів, затвердженим Державною судовою адміністрацією; інстанція, у якій розглядалася справа; форма судочинства (цивільне, кримінальне, господарське, адміністративне); форма судового рішення; дата ухвалення (постановлення) судового рішення; номер та дата судової справи (якщо номер судової справи змінено, додатково зазначається попередній номер та дата судової справи); номер та дата судової справи, рішення у якій переглядається; дата ухвалення (постановлення) судового рішення, що переглядається; найменування та код суду, що ухвалив (постановив) судове рішення, що переглядається, згідно із зазначеним Довідником статистичних кодів; склад суду із зазначенням прізвища та ініціалів судді (суддів); найменування сторін судового процесу (з урахуванням режиму доступу до судових рішень); статус сторін судового процесу (фізична особа, юридична особа, зокрема державний орган, державне підприємство, установа, організація). Третій етап — безпосереднє внесення тексту судового документу до реєстру. Відповідно до Правил, оператор повинен внести судовий документ до реєстр протягом 3 діб з моменту отримання копії судового документу від працівника суду. Електронні копії судових рішень є документами безстрокового зберігання. Закон забороняє вилучення судових рішень із реєстру. Також не допускається внесення будь-яких змін до судових рішень, крім тих, що необхідні для виправлення помилок, допущених під час внесення рішення до реєстру. Якщо ж виправлення судового рішення здійснено відповідно до процесуального закону, то до реєстру вноситиметься судове рішення про внесення змін, а виправлене рішення залишатиметься без змін.
